Загальний аналіз Центру “Київська Русь” Закону України “Про захист персональних даних”

Елементарна правова експертиза свідчить, що цей Закон тільки погіршує права людини. На нашу думку, сталінська “паспортна система” – дитячі забавки у порівнянні з тим, що встановили депутати.

1. Замість захисту ПД (персональних даних) – йде реєстрація місць знаходження їх баз. Не для того, щоб ці дані “заховати”, а щоб ці дані отримати.

2. Фізична особа зобов’язана надавати дозвіл на використання своїх ПД навіть у тому випадку, коли це зрозуміло і так. Тобто, якщо Ви написали заяву про прийом на роботу (і до заяви додали свої ПД), то все одно роботодавець не може Ваші данні використовувати, якщо Ви цього  не  дозволили окремим документом. 

Або - пішов міняти валюту, дав паспорт касиру, а той взяв - і без письмового дозволу паспорт скопіював. І Ви тут же “доносите” про це “кому слід” …

3. Змінювати ПД без узгодження не можна. Не можна змінювати без повідомлення і склад баз даних. Тоді незрозуміло, як буде можливо уточнити форму даних на працівників, якщо в кадрове агентство прийшли нові заявки про вакансії з новими вимогами до резюме? Знову брати від кожного безробітного новий дозвіл на внесення нової інформації? ..

4. Блокується дяльність благодійних та громадських організацій, де без мобільної роботи з ПД робота взагалі неможлива.

5. Закон обмежує можливості суб’єктів громадянського суспільства, які захищають права людей, але відкриває можливість державних органів “влазити” в ці бази ПД. При цьому, чиновник може вимагати інформацію, якщо йому це “необхідне для виконання його обов’язків”. Хто буде визначати таку «необхідність» – без зусиль зрозуміло. Сам чиновник!

6. Створено ще один контролюючий орган, як ярмо на шиї підприємців. Хоча в світі не практикується створення державних органів, які збирають інформацію про бази даних.

7. Отримання згоди на внесення до бази даних, і повідомлення про таке внесення – має бути у письмовій формі. Виконати цю норму на 100% – неможливо. Ось воно – золоте дно для контролера!

Крім того, ми створюємо величезні склади паперових «дозволів про внесення у базу ПД» у той час, коли світ переходить на безпаперовий документообіг.

8. У Законі багато неоднозначних формулювань, які відкривають простір для корупції. Неоднозначні терміни, неточні формулювання. Тому вже зараз ведуться розмови “про роз’яснення” і “уточнення”, які, нібито, повинні “видати” органи виконавчої влади. Що, в принципі, заборонено Конституцією. Тобто, редакція Закону – слабка юридично. Закон писали “любителі”. Справжні фахівці з законопроектування не залишили б від такого тексту “каменя на камені”.

9. Встановлено відповідальність за неповідомлення “кому належить” про зберігання бази даних. Яке це має відношення до захисту прав людини?

Було б логічніше визначити, що відповідальність встановлюється за “використання бази даних не з тією метою, з якою людина внесла свої ПД”. Тобто, за перевищення повноважень зберігача бази даних.

10. Закон слід було б назвати “Про бази ПД та доступ до них владних органів”. Він захищає ПД людини, як, пробачте, “козел капусту”. 

11. Дуже шкода, що такий закон проголосований саме опозицією. Що свідчить про відсутність у опозиції відповідних фахівців.

Злобін С.В., юрист

Comments are closed.