Як Україна порушує міжнародні договори про усунення подвійного оподаткування

ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

запровадження Україною механізмів реалізації міжнародних договорів  про уникнення подвійного оподаткування

(доповідь на міжнародній конференції “Україна – єміграція – 2009″, яка проходила у Европейському домі у Києві)

Україна ратифікувала понад 60 міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Згідно з цими договорами українці, які тимчасово працюють за кордоном в договірних країнах, а також іноземці, які працюють в Україні, платять податки лише в країні працевлаштування. Для реалізації цих договорів договірні сторони запроваджують для своїх громадян спрощені процедури щодо декларування доходів та податків. В окремих з них (див. аналіз інформації послів) декларування доходів взагалі не вимагається, а лише підтверджується легальність закордонної роботи. В інших – заробітчанин подає декларацію в заявочному порядку, і не зобов’язаний підтверджувати наведені цифри жодним документом. В третіх – податкові органи  задовольняються будь-якою довідкою з підписом і “мокрою” печаткою, зокрема, і від роботодавців країни працевлаштування.

За аналогією, Україна повинна була б створити умови для поширення дії  міжнародних договорів і на українців, які працювали за кордоном.   Але цього не відбулося. На практиці, законодавство України та інструкції ДПА встановили обтяжливі процедури, коли українець-заробітчанин повинен доводити в українських податкових інспекціях виплату податків в іноземній країні працевлаштування. Значення такі вимоги для України не мають ніякого, оскільки (якщо є відповідний договір), – заробітчанин в Україні не повинен платити жодної копійки незалежно від доходу за кордоном.

Аналіз відповідей послів України в провідних країнах світу на депутатські звернення Т.В.Чорновола дозволило з’ясувати, що в жодній з цих країн такі сурові податкові вимоги до власних громадян не застосовуються, і ось чому:

а) таку вимогу заробітчани, як правило, не здатні виконати, оскільки її виконання реально від них не залежить (що доводиться нижче);

б) така вимога сприяє наповненню бюджету не своєї власної країни, а іноземної країни працевлаштування, – тому реалізовувати цю вимогу за рахунок національних податкових органів вважається “працювати на іншу країну”.

У зв’язку із зазначеним, також, слід наголосити:

1.                Встановлення національним законодавством до громадян України вимог, які неможливо виконати, фактично нівелює положення міжнародних договорів, і є некоректним по відношенню до 60  країн світу.

2.                Аналіз законодавства демократичних країн свідчить про різноманітність підходів різних держав до цієї проблеми:

  • Громадяни Австрії взагалі не платять податки в своїй країні зі свого заробітку за кордоном.
  • В Ізраїлі громадянин подає до національних податкових органів декларацію про заробітки та виплати податків за кордоном у заявленому порядку. Якщо ж податковий інспектор Ізраїлю ставить під сумнів наведені в декларації цифри, він зобов’язаний самостійно звернутися до податкових органів закордонної служби країни працевлаштування для отримання відповідної інформації.
  • В Японії процедура оподаткування аналогічна Ізраїльській, але, якщо громадянин Японії працював за кордоном менше року, то він податків із заробітку за кордоном не сплачує. В Японії, також, утворено спеціалізований підрозділ Національної податкової агенції Японії, на який саме і покладено повноваження щодо направлення запиту, якщо потрібно, до інших країн, де працював японський громадянин,  про надання необхідних даних про сплачені там податки.
  • Громадяни Швеції не платять податки із зарплати на українських підприємствах. Але якщо встає потреба, то шведи подають до Шведського податкового агентства інформацію про заробітну плату та сплату податків в Україні, на яких повинна бути просто печатка та підпис посадової особи підприємства.  А в самій Швеції українець-заробітчанин може отримати довідку про сплачені податки і у Шведському податковому агентстві, але протягом 3-4 днів лише по завершенні звітного податкового року.
  • У разі роботи громадянина Фінляндії за кордоном менше 6 місяців, отримана ним за кордоном зарплата податками в Фінляндії не обкладається. Громадяни Фінляндії, які працюють за кордоном понад 6 місяців, подають до податкових органів Фінляндії довідку про сплачені податки в Україні. При цьому фінські податкові органи вважають достатньою довідку від роботодавця, в якій наведено терміни перебування громадянина Фінляндії за кордоном та розміри отриманих ним заробітної плати і сплачених податків.
  • Податковою службою Угорщини не вимагається від громадян Угорщини, які працювали в Україні, довідка про заробітну плату та сплату податків в Україні і це не передбачено нормативно-правовими актами Угорщини. Якщо ж довідка про податки на території Угорщини від податкових органів Угорщини потрібна українцю-заробітчанину, то він може її отримати за два робочих дні, якщо звернутися із заявою безпосередньо до податкового органу, або протягом 8-ми робочих днів, якщо надіслати заяву поштою з території Угорщини. Довідка про сплачені податки видається угорською та англійською мовами.
  •    За інформацією Агенції податкових надходжень Італії, у разі працевлаштування за кордоном італійського громадянина – він самостійно сплачує податки в країні, де отримується заробітна плата (навіть за умови відсутності двосторонньої угоди про запобігання подвійному оподаткуванню). На практиці виконання дотримання цього зобов’язання фіскальними органами Італії, як правило, не контролюється, а відповідна довідка у одержувача платні за кордоном не вимагається.          У разі необхідності, контроль за дотриманням зобов’язання щодо сплати податків у країні працевлаштування здійснює Фінансова гвардія Італії шляхом встановлення безпосередніх контактів з компетентними органами зацікавленої країни.                    Посол України в Італії привернув увагу і до того факту, що українські трудові мігранти стикаються з проблемою, коли їм необхідно представити італійським установам довідку про суму прибутків в Україні. Наприклад, для оформлення стипендії на навчання в італійських ВУЗах, для отримання матеріальної допомоги (для одружених з італійськими громадянами), для реалізації права на безкоштовний адвокатський захист в суді тощо вимагається представлення довідки про суму прибутків в Україні. Українські податкові органи, за даними посла, відмовляють українським громадянам в наданні такої інформації. Трапляються випадки, коли регіональні ДПА видають лише довідку про те, що заявник не занесений до реєстру осіб-підприємців. Такі дії (вірніше бездіяльність) українських податкових органів є причиною частих нарікань з боку громадян України.  
  • В Канаді стандартна довідка про доходи фізичної особи-нерезидента та податки, сплачені цією особою на території Канади, звичайно готується та надається роботодавцем. Але така довідка падається не негайно, а податкова звітна  інформація готується на початку наступного року. Канада передбачила можливість отримання довідки про податки в Канаді з території України звернувшись по телефону до Офісу міжнародного оподаткування Канади.
·              Громадяни Республіки Корея один раз на рік подають до Національної податкової служби РК (НПС) декларацію про прибутки. НПС не вимагає від громадян РК, які працювали в Україні, ніякої спеціальної (легалізованої чи перекладеної Посольством Республіки Корея) довідки про отриману зарплатню та сплату податків. Тільки у випадку необхідності перевірки даних декларації про прибутки того чи іншого громадянина, НПС звертається до нього з проханням надати додаткову інформацію про отриману зарплатню та сплату податків за кордоном, яку, у разі потреби, НПС може перевірити у Державній податковій адміністрації України.

         Громадяни України, які працюють за контрактом у Республіці Корея при отримані заробітної платні отримують довідку про податки, які були стягненні. Крім того, на вимогу громадянина України, роботодавцем видається довідка про отриману заробітну платню та сплату податків за весь строк його контракту (документи можуть видаватися англійською та корейською мовою).

§  В податкових органах Лівану не запроваджено процедури перевірки сплати податків в Україні громадянином Лівану, який працював в Україні.  У разі необхідності податковим службам Лівану достатньо лише підтверджуючих документів про роботу за наймом в Україні на легальних підставах, зокрема, контракту, що свідчить про те, що необхідні податки були сплачені за місцем роботи

         Такий же механізм застосовується щодо всіх ліванських громадян, які працюють на легальних підставах в інших країнах. У цілому місцеві податкові органи Лівану цю категорію фізичних осіб фактично не перевіряють та не вимагають підтверджуючих довідок про сплату ними податків за кордоном.

            За необхідності, податкові органи Лівану можуть обмінятися інформацією з ДПА України.  Громадянин України, який працює в Лівані на офіційних засадах, може отримати довідку про заробітну плату та сплачені податки на території Лівану у фінансовому відділі за місцем роботи.

§  Громадянин Нідерландів, який працював за кордоном, до 1 квітня кожного року подає до Податкової служби Міністерства фінансів Королівства декларацію про всі свої прибутки та сплату всіх податків за попередній рік.

         В Нідерландах існує процедура перевірки сплати податків за кордоном громадянином Нідерландів лише в межах податкового розслідування та досудового слідства. Нідерландською податковою службою не вимагається від громадян Нідерландів, які працювали за кордоном (в Україні в тому числі), довідка про заробітну плату та сплату податків. Податковою службою Нідерландів вимагається лише декларування доходів, де б вони не були отримані.

         У разі ухилення від декларування доходів, такі дії кваліфікуються як правопорушення, а у великих розмірах – як злочин. Тому обов’язок доведення вини в ухиленні від декларування доходів покладено на державне звинувачення та органи слідства. Відповідно декларант не зобов’язаний доводити свою невинність і достовірність даних будь-якими довідками.

§  Громадяни Португалії, які працюють/працювали за кордоном подають щорічну декларацію про доходи відповідної форми. Податкова служба Португалії не перевіряє факт сплати податків таким громадянином в Україні. Така перевірка проводиться лише у випадку, коли податкова служба Португалії отримала інформацію про отримання громадянином Португалії  за кордоном надприбутків.

         Довідку про отриману заробітну плату громадянин України, який працює в Португалії, отримує безпосередньо у роботодавця. Як правило, це займає два-три дні. Таку довідку будь-який платник податків в Португалії може отримати в і в податкової інспекції за місцем проживання та надавши свій ідентифікаційний код. Такий документ видається в день звернення. Крім цього, інформацію про сплату податків в Португалії кожний платник податків може отримати на сайті податкової служби Португалії, для цього достатньо ввести свій ідентифікаційний номер.

  • Громадянином Польщі прибуток в Україні не підлягає оподаткуванню в Польщі, проте даною особою сплачується податок із сукупного доходу (польського та закордонного).

         Польські платники податків зобов‘язані подавати до податкових адміністрацій декларації про доходи, отримані ними протягом податкового року.   Проте, не вимагається подача декларації про отримані польським резидентом доходи протягом даного податкового року, якщо вони отримані виключно на території України.

         Начальник податкової адміністрації Польщі в загальному випадку не уповноважений видавати довідки про доходи, отримані громадянином України на території Польщі, оскільки це може зробити працедавець, який найняв таку особу. Однак Департамент податкової політики Міністерства фінансів Польщі може видати згадану довідку на вимогу заявника за 7 днів від подачі заяви.  Легалізація довідок про сплату податків українським громадянам у консульських установах України в Польщі не проводиться, оскільки документи, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої договірної сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої договірної сторони.

3.                На сьогодні ДПА України не затвердила зразок довідки від іноземних роботодавців про отримані за кордоном доходи та сплачені там податки. Це дає підстави податковим інспекторам України не враховувати численні довідки про доходи і податки, видані робітникам-українцям закордонними роботодавцями.  

4.                Українські податкові інспектори вимагають, щоб довідки від іноземних роботодавців були належним чином легалізовані. Це не відповідає українському та міжнародному законодавству, оскільки легалізації (апостилю) підлягають документи лише державних органів. Наприклад, легалізувати можна нотаріально завірений переклад (а не достовірність цифр) довідки. Консули України за кордоном та консули іноземних держав в Україні не погоджуються ставити апостиль на довідки підприємств. Тому поставити “апостиль” на довідки від іноземних підприємців про доходи та податки за кордоном українці-заробітчани не можуть.

5.                ДПА України вимагає з українців-заробітчан подати в Україні довідки від податкових органів країни працевлаштування. При цьому зазначається, що робітник був зобов’язаний отримати таку довідку перед виїздом з країни працевлаштування. 

Ця вимога є нереальною. Так, в багатьох країнах трудова віза надається іноземцю лише на період його трудового контракту. Податкові органи цих країн отримують бухгалтерську інформацію від роботодавців не після закінчення цього контракту, а після закінчення звітних податкових періодів. То ж, коли у українця-заробітчанина закінчиться термін трудової візи, в податкових органах іноземної країни ще не буде інформації про його доходи та податки. Тобто, заробітчанин ніколи в останній день роботи або на наступний день в іноземній країні не зможе отримати від іноземних податкових органів довідку про свою зарплату. Оскільки такої інформації там ще не буде.   А залишатись в іноземній країні і чекати “отримання довідки” після закінчення трудового Контракту і трудової візи заробітчанину заборонено, бо це буде порушенням іноземного міграційного режиму.

Тому українці-заробітчани, як правило, не мають можливості отримати довідки про доходи і податки з податкових органів іноземної країни під час перебування на її території і не мають часу на переклад або легалізацію довідок про податки, отриманих від іноземних роботодавців.

Саме тому українці-заробітчани і не звертаються до українських консульств за легалізацією довідок про податки. За інформацією від 11-ти послів України в іноземних країнах, з якими Україна уклала угоди про уникнення подвійного оподаткування (Австрії, Японії, Швеції, Чехії, Фінляндії, Угорщині, Республіці Корея, Лівані, Нідерландах, Португалії, Польщі) жоден з українців протягом 2006 р. не звертався до консульства України з проханням легалізувати довідки про сплату податків, а  Консульським відділом Посольства України в Італії було засвідчено переклад лише 4-х довідок.

6.       Іноземці на території України, також, не можуть отримати довідку про сплату податків на доходи в податкових інспекціях України раніше ніж за 10 днів після закінчення звітного податкового періоду, яким визначено – квартал. Крім того, є необхідність затвердити форму такої довідки англійською мовою.

7.    Запровадження в Україні системи безпосередніх звернень мільйонів українських громадян з території України до податкових органів країн працевлаштування є некоректним по відношенню до урядів цих країн. По-перше, в багатьох країнах немає  податкових підрозділів, які б готували відповіді іноземцям. Тому порядок реалізації таких звернень слід спочатку погодити на міжурядовому рівні. По-друге, робітники не завжди можуть підготувати такі звернення іноземною мовою. А стандартні форми звернень іноземною мовою в Україні не оприлюднені. Крім того, жодна країна не спонукає своїх громадян звертатися з-за кордону до ДПА України.

Є загальновизнані світові традиції, згідно з якими до податкових органів одних країн повинні звертатися аналогічні органи інших країн. То ж, за зазначеними довідками до іноземних податкових органів повинна звертатись сама ДПА України.

8.    Податковим агентом за кордоном, як і в Україні, виступає роботодавець. Тому відповідальність за несплату податків із зарплати українця в країні працевлаштування несе не сам українець, а його роботодавець. Державні органи України не повинні звинувачувати українця-заробітчанина в несплаті податків за кордоном, якщо у нього є документ про легальне оформлення його роботи за кордоном. Такими документами можуть бути або копія ліцензії на роботу або копія трудового контракту   тощо .

ВИСНОВКИ:

Замість запровадження системи реалізації міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування державні органи України роблять спробу перекласти свої обов’язки на українців-заробітчан. При цьому висуваються вимоги, які робітник не має можливості виконати.

Держава, враховуючи світовий досвід, повинна запровадити таку систему:

1)               Громадяни України зобов’язані декларувати доходи у заявочному порядку і нести відповідальність за достовірність даних у деклараціях. Ухилення від декларування доходів і ухилення від сплати податків є правопорушенням. Ухилення від сплати податків у великих розмірах має кваліфікуватися як злочин.

2)               В державі по відношенню до людини має діяти принцип презумпції невинності. Ніхто не може звинуватити людину в недостовірності даних, заявлених у податковій декларації та несплаті податків, якщо це не доказано.

3)               Тому відповідальність за сплату податків із зарплати українця в країні працевлаштування несе не сам українець, а його податковий агент – роботодавець. Державні органи України не повинні звинувачувати українця-заробітчанина в несплаті податків за кордоном, якщо у нього є документ про легальне оформлення його роботи за кордоном.

4)               Відповідно декларант не зобов’язаний доводити свою невинність і достовірність даних декларації будь-якими закордонними довідками про доходи і податки.

5)               Якщо ж в податковій інспекції виникне підозра у недостовірності задекларованих даних, ДПА України повинна самостійно звернутися до податкових органів країни працевлаштування за отриманням відповідної інформації.

6)               Обов’язок доведення вини декларанта за недостовірність даних в деклараціях і за ухилення від сплати податків повинно бути покладено на ДПА та органи слідства.

7)               Видача довідок іноземцям на території України є обов’язком ДПА і повинна здійснюватись за спрощеною уніфікованою процедурою українською та англійською мовами.

Директор   Правозахисної організації “Київська Русь”    Злобін С.В.

Comments are closed.