“Про делеговані повноваження”

       

ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ

Розділ I . ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.   Предмет Закону

1.        Предметом регулювання цього Закону є:

1)      визначення порядку встановлення суб’єктів, порядку та умов делегування повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

2)      встановлення обмежень щодо делегування повноважень;

3)      встановлення порядку здійснення делегованих повноважень;

4)      встановлення порядку набрання чинності та введення у дію, а також системи контролю за рішеннями з питань делегованих повноважень;

5)      встановлення порядку оскарження, зупинення та скасування актів, прийнятих з питань реалізації делегованих повноважень.

2.        Предметом регулювання цього Закону не є визначення суб’єктів, порядку та умов наділення повноважень шляхом покладання або передачі повноважень.

3.        Предметом регулювання цього Закону не є делегування повноважень в галузі міждержавних відносин.

Стаття 2.   Визначення термінів

відповідальність – стан організаційних відносин між органами влади, за яким певний орган (посадова особа) вправі застосовувати заходи дисциплінарної (службової) відповідальності до інших органів (посадових осіб);

делегуючий орган – орган, який прийняв рішення щодо делегування своїх або встановлених ним повноважень іншого органу або посадової особи; 

делегування повноважень – наділення одного органув порядку, визначеному цим Законом власними повноваженнями іншого органу із збереженням права делегуючого органу повернути такі повноваження до власного виконання;

виключна компетенція – повноваження органу або посадової особи, які не можуть бути передані ними іншим органам або особам;

здійснення делегованих повноважень – прийняття рішень з питань делегованих повноважень;

компетенція – обсяг повноважень, які закріплені за органом (посадовою особою) відповідно до покладених на нього завдань і функцій;

наділення повноваженнями –  встановлення права одного органу (посадової особи) приймати рішення з питань власної компетенції іншого органу (посадової особи);

рішення з питань делегованих повноважень – правові акти, спрямовані на здійснення делегованих повноважень;

повноваження – закріплені за органом (посадовою особою) права і обов’язки, а також відповідальність за наслідки прийняття своїх рішень;

покладання повноважень – безтермінове і безумовне встановлення власних повноважень органу публічної влади;

передача повноважень – вид (форма) наділення повноважень шляхом встановлення повноважень органу влади з одночасною відмовою делегуючим органом від прийняття рішень з питань цих повноважень;

підзвітність – стан організаційних відносин між органами, за яким один орган має право отримувати інформацію та  звіти про діяльність іншого, а інший зобов’язаний їх надавати;

підконтрольність – стан організаційних відносин між органами, за яким один орган має право перевіряти діяльність іншого, включаючи право скасовувати чи зупиняти дію його актів, а інший зобов’язаний надавати необхідні можливості для таких перевірок, інформацію та  звіти про свою діяльність;

підпорядкованість – організаційна залежність органу нижчого рівня від органу вищого рівня, яка передбачає наявність у вищого органу всіх, окремих або переважної більшості важелів керуючого впливу;

повна підпорядкованість – найвища організаційна залежність органу нижчого рівня від органу вищого рівня, яка передбачає наявність у вищого органу права вирішення щодо підлеглого органу установчих питань, визначення правового статусу, кадрових питань, здійснення контролюючих функцій, отримання звітності і застосування заходів відповідальності;

субделегування повноважень – делегування делегованих повноважень;

субделегуючий орган – орган (посадова особа), яка приймає рішення про делегування повноважень, якими вона була наділена, як делегованими.

Стаття 3.   Правові засади делегування повноважень

Правовими засадами делегування повноваджень є:

1)     Конституція України;

2)     закони України про статус і порядок діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб (далі за текстом – “органи публічної влади”);

3)     рішення делегуючого органу, прийнятого в межах його повноважень;

4)     нормативні акти вищого рівня, обов’язкові для делегуючого органу;

5)     нормативні акти вищого рівня, обов’язкові для органу, який наділяється делегованими повноваженнями;

6)     відповідний договір про фінансове та матеріально-технічне забезпечення делегованих повноважень.

Стаття 4.   Принципи делегування повноважень

Делегування повноважень здійснюється за принципами:

1)      законності;

2)      субсидіарності;

3)      добровільності прийняття до виконання делегованих повноважень;

4)      безперервності здійснення повноважень, спрямованих на реалізацію прав і свобод людини і громадянина;

5)      фінансового, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення виконання делегованих повноважень;

6)      можливості фінансового, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення делегованих повноважень на договірних умовах;

7)      підконтрольності та підзвітності за здійснення делегованих повноважень;

8)      додатковості делегованих повноважень.

Розділ II . СУБ`ЄКТИ ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ТА ЇХ ПРАВА

Стаття 5.   Суб`єкти права делегування повноважень

1.        Суб`єктами права делегування повноважень є:

1)      делегуючий орган;

2)      орган, повноваження якого делегуються;

3)      орган, який наділяється делегованими повноваженнями.

2.        Якщо орган делегує свої власні повноваження, то він одночасно вважається як делегуючим органом, так і органом, повноваження якого делегуються.

3.        Орган публічної влади на підставі і в межах Конституції, цього та інших законів України може делегувати іншим органам свої власні повноваження або повноваження утворених ними підпорядкованих органів, компетенцію яких вів визначив.

4.        Права органів публічної влади щодо делегування повноважень визначаються законами про статус цих органів.

5.        Будь-який орган публічної влади може бути наділений делегованими повноваженнями, якщо це не заборонено законодавством.

6.        У разі ліквідації або реорганізації органу публічної влади його повноваження щодо делегування або здійснення делегованих повноважень покладаються на правонаступника органу, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 6.   Права та обов’язки делегуючого органу

1.        Орган публічної влади на підставі та в межах своєї компетенції, визначених законом, може делегувати:

1)      свої власні повноваження, якщо ці повноваження не заборонено делегувати органом вищого рівня;

2)      повноваження підпорядкованого органу або посадової особи нижчого рівня, компетенцію яких він має право визначати.

2.        Делегуючий орган зобов’язан:

1)      визначити перелік (обсяг) делегованих повноважень;

2)      встановити термін, територію та коло осіб, на які поширюється дія  делегованих повноважень;

3)      визначити джерела, обсяг, порядок та гарантії матеріально-технічного і фінансового забезпечення делегованих повноважень;

4)      встановити  суб’єктів та систему контролю за здійсненням делегованих повноважень;

5)      тимчасово припинити приймати рішення з питань делегованих повноважень на відповідній території дії і щодо встановленого кола осіб (окрім процедур зупинення та скасування відповідних рішень);

6)      забезпечити тимчасове зупинення дії рішень з питань делегованих повноважень, прийнятих органом, який має зазначені повноваження як власні;

7)      здійснювати контроль за реалізацією нормативних актів з питань делегованих повноважень;

8)      у випадку відмови від прийняття делегованих повноважень до виконання, забезпечити власне виконання цих повноважень або їх виконання підпорядкованими органами.

3.        Делегуючий орган має право у будь-який час повернути делеговані повноваження до власного виконання.

4.        Якщо делегуючий орган делегував повноваження утвореного ним підпорядкованого органу, він має право повернути зазначені повноваження до виконання цього підпорядкованого органу.

Стаття 7.   Умови делегування повноважень та їх обмеження

1.        Органи публічної влади повинні сприяти реалізації повноважень на такому рівні органів публічної влади та органів самоорганізації населення, який максимально “наближений” до громадян і дозволяє єфективно застосовувати надані повноваження.

2.        Рішення делегуючого органу щодо делегування повноважень має бути мотивованим.

3.        Органам самоорганізації населення можуть делегувати свої повноваження виключно сільські, селищні, міські, районні у місті ради, які надали дозвіл на їх утворення.

4.        Сільські, селищні, міські, районні у місті ради можуть делегувати органам самоорганізації населення на території їх дії власні повноваження своїх виконавчих органів, якщо такі повноваження необхідні органам самоорганізації населення для реалізації делегованої їм частини компетенції ради.

5.        Районна у місті рада може делегувати свої повноваження, якщо таке її право встановлено міською радою або погоджено з міською радою.

6.        Делегуючий орган не має права продовжувати приймати рішення з питань повноважень, які він делегував іншому органу, окрім передбачених цим Законом процедури скасування та зупинення рішень з питань делегованих повноважень.

7.        Забороняється делегування повноважень:

1)      якщо таке право органу публічної влади не передбачено Законом або рішенням органу вищого рівня;

2)      які належать до виключної компетенції органу публічної влади;

3)      які вже делеговані, окрім випадків, коли субделегування дозволено рішенням делегуючого органу;

4)      які за своєю природою є повноваженнями органів представницької влади;

5)      органам судової влади;

6)      якщо ці повноваження  належать до компетенції органів судової влади;

7)      органу, якому законодавством заборонено здійснювати делеговані повноваження;

8)      своїм структурним підрозділам;

9)      органу, який безпосередньо підпорядкуваний делегуючому органу;

10)  які не мають фінансового, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення;

11)  якщо таке делегування призведе до зменшення обсягу визначених законом прав і свобод особи і громадянина;

12)  якщо таке рішення приймається з порушенням вимог цього Закону.

Стаття 8.   Права та обов’язки органу, повноваження якого делегуються

Орган, повноваження якого делегуються, зобов’язан:

1)      передати органу, який отримав делеговані повноваження, матеріально-технічні і фінансові засоби, визначені для їх забезпечення;

2)      припинити приймати рішення з питань повноважень, які делеговані, окрім передбачених цим Законом скасування та зупинення рішень з питань делегованих повноважень;

3)      виконати визначені для нього функції контролю за використанням делегованих повноважень та реалізацією рішень з питань делегованих повноважень.

Стаття 9.   Суб’єкти, які наділяються делегованими повноваженнями, їх відповідні обов’язки та права

1.        Делегованими повноваженями можуть наділятися органи публічної влади та органи самоорганізації населення, якщо інше не встановлено законодавством про статус цих органів.

2.        Орган, який наділяється делегованими повноваженнями, має право прийняти ці повноваження до виконання, прийнявши відповідний нормативний правовий акт (далі за текстом – нормативний акт).

3.        Орган, якому делегуються повноваження, має право відмовити в прийнятті до виконання цих повноважень, якщо вони не забезпечені фінансово, матеріально-технічно і інформаційно.

4.        Орган, який прийняв делеговані повноваження до виконання, несе відповідальність за їх здійснення, а також за незаконне ухилення від здійснення делегованих повноважень, якщо наслідком такого ухилення було порушення законних прав юридичних і фізичних осіб.

5.        Орган, який наділяється делегованими повноваженнями має право:

1)      вимагати укладання договору про фінансове, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення делегованих повноважень;

2)      відмовитись від делегованих повноважень, прийнявши про це мотивоване рішення;

3)      прийняти рішення про прийняття делегованих повноважень до виконання;

4)      ввести у дію свій акт про прийняття делегованих повноважень до виконання після отримання на власний рахунок коштів, виділених для забезпечення делегованих повноважень.

6.        Районна у місті рада може прийняти рішення про прийняття до виконання повноважень, делегованих іншим органом, виключно після погодження зазначеного питання з міською радою.

7.        Орган, який наділяється делегованими повноваженнями, зобов’язан:

1)      використовувати надані йому делеговані повноваження в порядку і у межах, встановлених делегуючим органом;

2)      невідкладно повідомити делегуючий орган та орган, повноваження якого делеговані, у разі неможливості здійснення або неможливості належного здійснення делегованого повноваження;

3)      використовувати виключно за призначенням матеріально-технічні і фінансові засоби, а також інформацію, що отримані для забезпечення делегованих повноважень.       

Розділ III .  ПОРЯДОК І УМОВИ ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ

Стаття 10.   Порядок прийняття  рішень щодо делегування повноважень

1.        Орган публічної влади має право на делегування повноважень виключно на підставі і в межах своїх повноважень, визначених законом.

2.        Орган публічної влади приймає рішення щодо делегування повноважень шляхом прийняття нормативного акта в порядку, передбаченому законом про статус або регламентом цього органу.

3.        Рішення органу вищого рівня з питань делегування повноважень направляються:

1)      органу, повноваження якого делеговані;

2)      органу, який наділяється делегованими повноваженнями;

3)      органу, визначеному контролюючим органом.

4.        Делегуючий орган не може наділяти делегованими повноваженнями орган або посадову особу вищого рівня.

5.        Повноваження, пов’язані з встановленням відповідальністі особи можуть делегуватися виключно законами України.

Стаття 11.   Форма і зміст рішення щодо делегування повноважень

1.        Рішення щодо делегування повноважень може бути прийняте у формі:

1)      Закону;

2)      нормативного акта делегуючого органу;

3)      нормативного акта органу вищого рівня, який поклав ці повноваження на орган нижчого рівня.

2.        Рішення щодо делегування повноважень повинно містити:

1)      зазначення (назву) органу, якому повноваження делегуються;

2)      зазначення (назву) органу, повноваження якого делегуються;

3)      перелік повноважень, які делегуються;

4)      термін, на який делегуються повноваження;

5)      територія, на якій діють делеговані повноваження;

6)      джерела, обсяг і порядок матеріально-фінансового забезпечення кожного з делегованих повноважень;

7)       систему і суб’єктів контролю за делегованими повноваженнями;

8)      систему і суб’єктів здійснення відповідних повноважень у випадку відмови органом у прийнятті до виконання делегованого  повноваження.

3.        Повноваження можуть делегуватися безстроково, на визначений строк (терміново), одноразово, а також в залежності від визначених делегуючим органом умов (правових фактів).

4.         Рішення щодо делегування повноважень може містити дозвіл на субделегування повноважень.

Стаття 12.   Умови субделегування повноважень

1.        Орган публічної влади має право делегувати делеговані йому повноваження, тільки якщо одночасно:

1)      субделегування повноважень дозволено делегуючим органом, який має ці повноваження, як власні;

2)      делегованими повноваженнями наділяється підпорядкований орган нижчого рівня, або орган, який підзвітний та підконтрольний делегуючому органу;

3)      орган, який мав ці повноваження як власні, та орган, який субделегує повноваження, одночасно мають можливість контролю за використанням цих повноважень.

2.        Субделегування повноважень, делегованих законом, забороняється, якщо інше не визначено законом.

3.        Делегуючий орган може у будь-який час заборонити субделегування делегованих ним повноважень.

Стаття 13.   Чинность  та дія рішень з питань делегування повноважень

1.        Рішення з питань делегування повноважень вводяться у дію одночасно з введенням у дію нормативно-правового акта про прийняття цих повноважень до виконання.

2.        Рішення з питань делегування повноважень втрачають чинність у випадках:

1)      прийняття відповідного рішення делегуючим органом;

2)      ліквідації органу, повноваження якого були делеговані;

3)      позбавлення органу, повноваження якого були делеговані, цих повноважень;

4)      в інших випадках, встановлених цим та іншими законами України.

3.        Делегування повноважень, яке передбачено законом, може бути скасовано виключно законом.

Розділ IV . ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЬ ЩОДО ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ОКРЕМИМИ СУБ’ЄКТАМИ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

Стаття 14.   Делегування повноважень територіальною громадою

1.        Територіальна громада приймає рішення про делегування повноважень на місцевому референдумі шляхом підтвердження відповідного акта сільської, селищної або міської ради.

2.        З метою делегування повноваженнь територіальної громади сільська, селищна або міська рада має право винести на місцевий референдум будь-які питання місцевого значення, окрім:

1)      обрання органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

2)      встановлення податків та затвердження місцевого бюджету;

3)      інших питань, які  законами заборонено виносити на місцеві референдуми.

3.        Порядок делегування повноважень територіальною громадою регулюється Законом “Про територіальну громаду”.

Стаття 15.   Особливості делегування повноважень Президентом України

1.        Президент України в межах, встановлених Законом, може делегувати власні повноваження утворених ним органів виконавчої влади.

2.        Президент України не може делегувати повноваження утворених ним органів, якщо ці повноваження визначені законами.

Розділ V . РЕЄСТРАЦІЯ, ЧИННІСТЬ  ТА ДІЯ АКТІВ, ПРИЙНЯТИХ З ПИТАНЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕЛЕГОВАНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

Стаття 16.   Види та порядок реєстрації нормативних актів з питань реалізації делегованих повноважень  

1.        Нормативні акти з питань реалізації делегованих повноважень (далі за текстом – “з питань делегованих повноважень”) підлягають внутрішній та  державній реєстрації.

2.        Внутрішня реєстрація нормативних актів з питань делегованих повноважень здійснюється кожним органом, який приймає рішення на підставі делегованих йому повноважень.

3.        Державна реєстрація нормативних актів з питань делегованих повноважень здійснюється в порядку, встановленому для реєстрації актів органу, повноваження якого делеговані.

4.        Порядок і умови подання нормативних актів з питань делегованих повноважень на державну реєстрацію згідно з законом визначається Міністерством юстиції України.

5.        Нормативні акти місцевого самоврядування з питань делегованих повноважень виконавчої влади подаються на державну реєстрацію у порядку, передбаченому для актів місцевих державних адміністрацій.

6.        Нормативні акти місцевого самоврядування з питань делегованих повноважень підлягають державній реєстрації у заявочному порядку.

Стаття 17.   Особливості дії нормативних актів з питань делегованих повноважень у часі, у просторі та за колом осіб

1.        Акти з питань делегованих повноважень вводяться у дію у порядку, встановленому законодавством, але не раніше введення у дію рішення органу про прийняття делегованих повноважень до виконання.

2.        Дія нормативного акта з питань делегованих повноважень вважається безстроковою, якщо в самому нормативному акті не визначено інше.

3.        Термін і територія дії актів з питань делегованих повноважень встановлюється суб’єктом їх прийняття у відповідності з вимогами, встановленими рішенням про делегування повноважень.

4.        Нормативний акт з питань делегованих повноважень не може діяти за межами території юрисдикції суб’єкта прийняття цього акта, делегуючого органу, або органу, повноваження якого делеговані.

5.        Дія нормативного акта з питань делегованих повноважень поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, якщо інше не визначено в самому нормативному акті або рішенні делегуючого органу.

Стаття 18.   Особливості оскарження, зупинення та скасування актів, прийнятих з питань делегованих повноважень

1.        Акти, прийняті з питань реалізації делегованих повноважень, можуть бути оскаржені до делегуючого органу.

2.        Делегуючий орган має право скасувати рішення органу публічної влади з питання делегованого повноваження з одночасним поверненням цього делегованого повноваження до власного виконання або до виконання органом, якого це повноваження є власним.

3.        Дія нормативного акта з питань делегованих повноважень з мотивів порушення Конституції і законів України може бути зупинена нормативним актом делегуючого органу з одночасних поданням до суду, або в іншому, визначеному законодавством порядку.

4.        Орган, який скасував або зупинив рішення органу публічної влади з питань делегованих повноважень несе відповідальність у випадку несвоєчасної реалізації цих делегованих повноважень.

 

Розділ VI . ФІНАНСОВЕ, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕЛЕГОВАНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

Стаття 19.   Принципи фінансового та матеріально-технічного забезпечення делегованих повноважень

1.        Фінансування та матеріально-технічне забезпечення реалізації делегованих повноважень здійснюються за рахунок коштів органу, який має зазначені повноваження, як власні.

2.        Обсяг і порядок фінансування делегованих повноважень повинен визначатися делегуючим органом окремо по кожному делегованому повноваженню.

3.        Джерела, обсяг і порядок фінансування та матеріально-технічного забезпечення  делегованих повноважень визначається делегуючим органом і може закріплюватись договором.

4.        Орган, який наділений делегованими повноваженнями має право на виконання цих повноважень у тій мірі, у який делеговані повноваження фактично забезпечені матеріально-фінансовими ресурсами.

5.        Фінансування делегованих повноважень припиняється, а залишки перерахованих відповідних коштів повертаються органу, чиї повноваження були делеговані, у випадках:

1)      скасування делегуючим органом власного рішення про делегування повноважень;

2)      визнання рішення про делегування повноважень незаконним у судовому порядку;

3)      відмови органу від прийняття до виконання делегованих повноважень;

4)      ліквідацією органу, якому делегувались повноваження;

5)      ліквідацією, зміною статусу або компетенції делегуючого органу або органу, повноваження якого делеговані.

Стаття 20.   Умови фінансового та матеріально-технічного забезпечення повноважень, які делегуються законом

1.        Кошти для фінансування делегованих повноважень, які делегуються законом, визначаються окремим рядком в Державному бюджеті України.

2.        Порядок фінансового забезпечення делегованих повноважень, які делегуються законом, визначаються законодавством про бюджетну систему України.

3.        Пропозиції щодо обсягів фінансового забезпечення повноважень органів виконавчої влади, які делеговані законом органам місцевого самоврядування, подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України одночасно з проектом Державного бюджету України.

 

Розділ VII .  КОНТРОЛЬ ЗА ДЕЛЕГУВАННЯМ ПОВНОВАЖЕНЬ,  ЗДІЙСНЕННЯМ ДЕЛЕГОВАНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ І РЕАЛІЗАЦІЄЮ  РІШЕНЬ З ПИТАНЬ ДЕЛЕГОВАНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

Стаття 21.   Система контролю

1.        Система контролю за делегуванням повноважень визначається законами України.

2.        Система контролю за здійсненням делегованих повноважень визначається нормативним актом делегуючого органу згідно з цим Законом.

3.        Систему контролю за реалізацією рішень з питань делегованих повноважень встановлюють  як орган прийняття цих рішень, так і делегуючий орган згідно з цим Законом.

4.        Система контролю має включати:

1)      визначення суб’єктів контролю;

2)      мета, вимоги, види та обсяг перевірок;

3)      визначення періодів та термінів перевірки;

4)      підстави та обов’язковість перевірок;

5)      можливі чи обов’язкові наслідки за результатами контролю.

5.        Відмова встановити передбачену цим Законом систему контролю є підставою для визнання судом рішення органу публічної влади щодо делегування своїх повноважень таким, яке спрямоване на ухилення від відповідальності за реалізацію цих повноважень.

Стаття 22.   Визначення та статус контролюючих органів

1.        Контроль за рішеннями органів публічної влади щодо делегування повноважень здійснюють їх органи вищого рівня, а також інші органи, визначені законом.

2.        Організація системи контролю за законністю делегування повноважень органами виконавчої влади згідно з цим Законом покладається на Кабінет Міністрів України та інші органи, передбачені законодавством.

3.        Контроль за здійсненням делегованих повноважень органом публічної влади здійснюють органи вищого рівня, делегуючий орган та інші органи, визначені законом або делегуючим органом.

4.        Контроль за реалізацією рішень з питань делегованих повноважень здійснюють органи, які здійснюють делеговані повноваження, делегуючі органи, а також органи, визначені законом та делегуючими органами.

5.        Органи, на які покладається контроль за делегуванням і здійсненням делегованих  повноважень, а також за виконанням делегованих повноважень визначаються нормативними актами відповідних суб’єктів делегування повноважень або в іншому, визначеному законом порядку.

6.        Орган, який покладені контролюючі функції силою закону, не має право делегувати такі повноваження щодо контролю іншим органам або особам.

7.        Контролюючий орган має право:

1)      перевіряти документи з питань наділення, здійснення і реалізації делегованих повноважень;

2)      розглядати межі застосування делегованих повноважень;

3)      аналізувати ефективність застосування делегованих повноважень;

4)      звертатися до делегуючого органу у разі порушення вимог цього Закону або рішення делегуючого органу.

Стаття 23.   Види контролю

1.        Контролюючий орган згідно з встановленою системою може здійснювати такі види контролю:

1)      документальний – шляхом отримання копій актів суб’єктів делегування повноважень та їх аналізу, а також через доступ до бази даних;

2)      фінансовий – над рухом коштів, виділених з місцевого або державного бюджету під виконання делегованих повноважень;

3)      матеріально-технічний – над використанням об`єктів комунальної або державної власності, виділених для виконання делегованих повноважень.

2.        Контролюючий орган здійснює також інши види контролю, передбачені законами України.

Стаття 24.   Обмеження контролю

1.        Контроль за делегуванням повноважень, здійсненням делегованих повноважень і виконанням  рішень з питань делегованих повноважень спрямовується на забезпечення законності рішень суб’єктів делегування повноважень.

2.        Контролюючі органи не мають право втручатися у здійснення органами публічної влади їх власних повноважень.

3.        Матеріальні збитки, нанесені органам публічної влади або громадянам у зв’язку з незаконними діями контролюючих органів, компенсується за рахунок контролюючих органів або органів, якими вони призначені.

Стаття 25.   Права і обов`язки органу, який контролюється

1.        Орган, який контролюється, має право на оскарження до делегуючого органу, органів вищого рівня, прокуратури та у судовому порядку дій та висновків контролюючих органів.

2.        Орган, який контролюється, у разі незгоди з висновками контролюючого органу має право вимагати проведення контрольної перевірки.

3.        Орган, який контролюється, зобов’язаний подати до відома копії нормативних актів з питань делегованих повноважень, а також у разі вимоги надати необхідні пояснення:

1)      делегуючому органу;

2)      органу, повноваження якого були делеговані;

3)      контролюючому органу.

 

Стаття 26.   Особливості діловодства з питань делегованих повноважень

З метою полегшення контролю акти з питань делегованих повноважень та їх проекти позначаються штампами “делеговані повноваження”.

Розділ VIII .  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИКОНАННЯ ДЕЛЕГОВАНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

Стаття 27.   Підстави виникнення та види відповідальності за невиконання делегованих повноважень

1.        Органи публічної влади  та їх посадові особи несуть відповідальність:

1)      за незаконне делегування власних повноважень, або незаконне делегування повноважень утворених ними органів;

2)      за спрямування рішення щодо делегування повноважень на ухилення від відповідальності за реалізацію цих повноважень;

3)      за невиконання або неналежне виконання делегованих повноважень;

4)      за порушення вимог цього Закону щодо організації контролю за делегуванням повноважень,  здійсненням делегованих повноважень і реалізацією  рішень з питань делегованих повноважень;

5)      за незаконне витрачання матеріально-фінансових ресурсів, виділених на реалізацію делегованих повноважень;

6)      за незаконне оприлюднення інформації, отриманої для забезпечення делегованих повноважень.

2.        Прийняття рішення сільською, селищною, міською, районною у місті, районною або обласною радою щодо делегування власних повноважень, яке спрямоване на ухилення від відповідальності за реалізацію цих повноважень, є підставою для призначення дострокових виборів цього органу місцевого самоврядування.

3.        Посадова особа місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, яка прийняла рішення щодо делегування власних повноважень, спрямоване на ухилення від відповідальності за реалізацію цих повноважень, несе кримінальну, адміністративну та матеріальну відповідальність згідно з Законом.

4.        Збитки, нанесені юридичним і фізичним особам незаконними рішеннями органів державної влади, прийнятими з порушенням вимог цього Закону, компенсуються за рахунок державного бюджету України.

5.        Збитки, нанесені юридичним і фізичним особам незаконними рішеннями органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятими з порушенням вимог цього Закону, компенсуються за рахунок відповідних місцевих бюджетів.

 

Розділ IX . ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.        Встановити, що закони та інші нормативно-правові акти з питань делегування, застосування та виконання делегованих повноважень, а також встановлення відповідної системи контролю діють в частині, що не протирічить цьому Закону.

У шестимісячний термін з дня введення у дію цього Закону органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

 

    

Comments are closed.