“Про недержавні еміграційні послуги”

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО НЕДЕРЖАВНІ ЕМІГРАЦІЙНІ ПОСЛУГИ

Цей Закон визначає правові засади діяльності суб’єктів, які не наділені публічними владними повноваженнями та сприяють виїзду фізичних осіб за кордон з території України або їх тимчасовому перебуванню за кордоном.

 Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

недержавні еміграційні послуги – діяльність суб’єктів, які не наділені публічними владними повноваженнями, яка направлена на сприяння виїзду за кордон фізичних осіб з території України або їх тимчасовому перебуванню за кордоном;

потенційні тимчасові емігранти – громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які з метою тимчасового виїзду за кордон з території України або тимчасового перебування за кордоном звертаються як споживачі за відповідними послугами до суб’єктів надання недержавних еміграційних послуг.

 Стаття 2. Сфера застосування цього Закону

1. Будь-яка діяльність осіб, що пов’язана із сприянням виїзду фізичних осіб за кордон з території України або їх тимчасовому перебуванню за кордоном, вважається наданням недержавних еміграційних послуг таким фізичним особам, якщо інше не встановлено цим та іншими законами України.

2. Суб’єктами надання недержавних еміграційних послуг можуть бути юридичні особи, які не наділені публічними владними повноваженнями, зареєстровані в Україні в установленому порядку представництва іноземних юридичних осіб та фізичні особи – підприємці, які сприяють виїзду фізичних осіб з території України або їх тимчасовому перебуванню за кордоном.

3. Дія цього Закону поширюється на діяльність осіб, які надають недержавні еміграційні послуги в межах таких  видів діяльності:

1) туроператорської, турагентської, спортивної, наукової, культурної, релігійної, профспілкової, політичної або громадської;

2) агентських послуг щодо сприяння виїзду фізичних осіб за кордон;

3) організації поїздок на навчання, стажування або лікування;

4) посередництво у працевлаштуванні за кордоном;

5) послуг шлюбних агентств;

6)послуг юридичного, консультативного або інформаційного характеру, що надаються потенційним тимчасовим емігрантам; 

7) інших видів діяльності, що пов’язані з сприянням виїзду фізичних осіб за кордон з території України або їх тимчасовому перебуванню за кордоном.

4. Дія цього Закону не поширюється на діяльність:

1) органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо виконання ними своїх повноважень;

2) транспортних компаній та їх представництв і філій щодо надання своїм клієнтам транспортних послуг;

3) суб’єктів підприємницької діяльності та інших юридичних осіб, діяльність яких не пов’язана з сприянням виїзду фізичних осіб за кордон з території України або їх тимчасовому перебуванню за кордоном;

4) суб’єктів підприємницької діяльності та інших юридичних осіб  щодо організації відряджень за кордон їх штатних працівників в службових справах.

5. Дія цього Закону не поширюється на осіб:

1) які виїжджають за кордон з території України у службових справах;

2) які виїжджають за кордон з території України самостійно без звернень до суб’єктів надання недержавних еміграційних послуг про отримання недержавних еміграційних послуг.

6. Загальні вимоги до надання недержавних еміграційних послуг суб’єктами надання недержавних еміграційних послуг у сферах туризму, працевлаштуванні за кордоном та охорони здоров’я визначаються цим Законом з врахуванням особливостей, передбачених іншими законами.

 Стаття 3. Принципи надання недержавних еміграційних послуг

1. Принципами надання недержавних еміграційних послуг є:

1) недопущення обмеження права особи на свободу пересування;

2) добровільність отримання особою недержавних еміграційних послуг;

3) заборона суб’єкту надання недержавних еміграційних послуг встановлювати обмеження щодо повернення громадян України на територію України;

4) відкритість, доступність та свобода інформаційного забезпечення;

5) встановлення обмежень щодо діяльності суб’єктів надання недержавних еміграційних послуг законом;

6) заборона анонімної діяльності у сфері надання недержавних еміграційних послуг;

7) заборона обмеження діяльності суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг, спрямованої на забезпечення повернення на територію України громадянина України, який тимчасово перебуває за кордоном.

 Стаття 4. Загальні вимоги та обмеження діяльності суб’єктів надання недержавних еміграційних послуг

1. Суб’єктами надання недержавних еміграційних послуг можуть бути юридичні особи, які не наділені публічними владними повноваженнями, представництва іноземних юридичних осіб, які зареєстровані в Україні в установленому порядку та фізичні особи – підприємці, які здійснюють свою діяльність на основі чинного законодавства з особливостями визначеними цим Законом.

2. Вид діяльності юридичної особи та фізичної особи – підприємця, що пов’язаний з наданням недержавних еміграційних послуг, має зазначатися в реєстраційних документах, що подаються для державної реєстрації цього суб’єкта та вноситись до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

3. Діяльність суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг, для виконання якої відповідно до закону потрібно отримати ліцензію, може здійснюватися юридичною особою або фізичною особою – підприємцем лише після отримання відповідної ліцензії.

4. Керівники юридичної особи або їх структурних підрозділів, до службових обов’язків яких належить виконання роботи, пов’язаної з наданням недержавних еміграційних послуг, повинні мати відповідний фаховий рівень, якщо така вимога визначена спеціальним законодавством щодо певного виду діяльності.

5.  Фізична особа – підприємець, яка надає недержавні еміграційні послуги, має відповідати таким вимогам:

1) мати відповідний фаховий рівень, якщо така вимога визначена  спеціальним законодавством щодо певного виду діяльності;

2) мати печатку суб’єкта підприємницької діяльності;

3) укласти відповідні договори про постійну роботу з своїми працівниками, які займаються наданням недержавних еміграційних послуг.

6. Іноземні юридичні особи, представництва яких не зареєстровані в Україні в установленому порядку, не мають права надавати на території України недержавні еміграційні послуги.

7. У разі якщо недержавні еміграційні послуги надаються потенційному тимчасовому емігранту спільно декількома суб’єктами надання недержавних еміграційних послуг, то між ними має бути укладено договір із зазначенням повноважень кожного із суб’єктів, щодо надання відповідних недержавних еміграційних послуг. 

 Стаття 5. Права та обов’язки суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг

1. Суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг має право:

1) розміщувати інформацію про свої послуги у порядку, передбаченому цим та іншими законами України;

2) проводити з потенційними тимчасовими емігрантами конкурси, перегляди та співбесіди згідно з вимогами, встановленими цим та іншими Законами України;

3) залучати працівників іноземних юридичних осіб до проведення зустрічей з потенційними тимчасовими емігрантами;

4) надавати іноземним юридичним особам, представництва яких не зареєстровані в Україні в установленому порядку агентські послуги, пов’язані з пошуком на території України потенційних тимчасових емігрантів;

2. Суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг зобов’язаний:

1) у визначених законом випадках укладати із іноземними юридичними особами договори про співпрацю у сфері надання недержавних еміграційних послуг;

2) надати потенційному тимчасовому емігранту на його вимогу інформацію про контактний телефон, адресу суб’єкта надання еміграційних послуг та відомості, зазначені у ліцензії, якщо відповідна діяльність суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг підлягає ліцензуванню;

3) надавати потенційному тимчасовому емігранту лише достовірну та повну інформацію, пов’язану з виїздом фізичної особи за кордон з території України або її тимчасовим перебуванням за кордоном;

4) повідомляти потенційному тимчасовому емігранту про перелік інформації, пов’язаної з виїздом фізичної особи за кордон з території України або її тимчасовим перебуванням за кордоном, якою суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг не володіє;

5) укладати з потенційним тимчасовим емігрантом договір про надання відповідних недержавних еміграційних послуг до його виїзду з України згідно з вимогами та в порядку, передбаченому цим та іншими законами;

6) реєструвати договори про недержавні еміграційні послуги в Книзі реєстрації договорів суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг;

7) вести облік осіб, які перебувають за кордоном згідно з договорами про надання їм відповідних недержавних еміграційних послуг.

3. Суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг не має права сприяти виїзду за кордон громадян України для здійснення такого виду діяльності за кордоном, який заборонено в Україні.

4. Суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг зобов’язаний невідкладно повідомити Міністерство закордонних справ України у разі отримання ним інформації про обмеження свободи громадянина України за кордоном.

 Стаття 6. Особливі вимоги до працівника суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг

1. Працівник суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг повинен мати документ, що засвідчує його повноваження здійснювати діяльність від імені суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг.

2. Документом, що засвідчує повноваження працівника суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг, може бути відповідне посвідчення працівника або довіреність.

3. Посвідчення або довіреність працівника суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг має містити:

1) назву суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг;

2) ім’я пред’явника документа;

3) зазначення посади пред’явника документа;

4) перелік повноважень працівника у разі якщо йому видана довіреність;

5) дату видачі довіреності;

6) строк дії документа;

7) підпис керівника та печатку суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг.

4.  У разі якщо посвідчення або довіреність не містить фотографію пред’явника, то разом з цим посвідченням або довіреністю він зобов’язаний  на вимогу потенційного тимчасового емігранта пред’явити передбачений законодавством документ, який засвідчує його особу.

 5.  Під час проведення конкурсів, переглядів та співбесід з потенційним тимчасовим емігрантом працівник суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг зобов’язаний:

1) представлятися потенційному тимчасовому емігранту;

2) пред’являти своє посвідчення або довіреність, у разі якщо зустріч відбувається не за місцем знаходження офісного або іншого приміщення суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг;

3) залишати візитівку на прохання потенційного тимчасового емігранта.

6.  Під час зустрічі працівника суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг з потенційним тимчасовим емігрантом на території України іноземець повинен повідомити про своє громадянство.

7. Законами України можуть визначатися інші вимоги до працівників суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг у відповідних сферах.

 Стаття 7. Вимоги до діяльності іноземних юридичних осіб, що не мають зареєстрованого представництва на території України

1. Іноземні юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми не мають права надавати фізичним особам на території України недержавні еміграційні послуги, якщо їх представництва не зареєстровані в Україні в установленому порядку.

2. Іноземні юридичні особи, представництва яких не зареєстровані в Україні в установленому порядку, мають право отримувати агентські послуги, що пов’язані з виїздом за кордон фізичних осіб з території України або їх тимчасовим перебуванням за кордоном лише від суб’єктів надання недержавних еміграційних послуг.

 Стаття 8. Недержавні еміграційні послуги юридичного характеру

1. Недержавними еміграційними послугами юридичного характеру вважаються юридичні послуги суб’єктів надання недержавних еміграційних послуг  направлені на сприяння тимчасовому виїзду фізичних осіб за кордон з території України або їх тимчасовому перебуванню за кордоном.

2.  До недержавних  еміграційних послуг юридичного характеру відносяться:

1) юридичне консультування;

2) юридичне інформування;

3) юридичний аналіз документів;

4) розробка проектів договорів та інших документів у будь-яких галузях права;

5) представництво інтересів потенційного тимчасового емігранта;

6) юридичне супроводження поїздок за кордон;

7) інша діяльність юридичного характеру, яка не заборонена законом.

 Стаття 9. Вимоги до суб’єкта який надає недержавні еміграційні послуги юридичного характеру

1. Суб’єктом надання недержавних еміграційних послуг юридичного характеру може бути лише такий суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг, який відповідає вимогам, передбаченим цим та іншими законами України та до зареєстрованих у встановленому порядку видів діяльності якого належить юридична, адвокатська або правова діяльність.

2. Керівником суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг юридичного характеру або керівником його відповідного структурного підрозділу може бути лише особа, яка  має вищу юридичну освіту, отриману або акредитовану в Україні.

3.  Фізична особа – підприємець має право надавати недержавні еміграційні послуги юридичного характеру іншим особам, якщо вона має вищу юридичну освіту, отриману або акредитовану в Україні.

4. Особа яка підписує договір з фізичними особами про надання, забезпечення чи організацію недержавних еміграційних послуг юридичного характеру,  повинна мати вищу юридичну освіту, отриману або акредитовану в Україні.

 Стаття 10. Особливі вимоги до змісту та порядку укладання договору про недержавні еміграційні послуги

1. Суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг зобов’язаний укласти з потенційним тимчасовим емігрантом договір про відповідні недержавні еміграційні послуги в порядку, передбаченому цим та іншими  законами.

2. Вид і зміст договору має відповідати конкретному виду недержавних еміграційних послуг, які надаються.

3.  Договір про недержавні еміграційні послуги укладається в письмовій формі в кількох екземплярах, один з яких має залишатися у потенційного тимчасового емігранта і знаходитися у нього під час виїзду за кордон.

4.  У договорі про недержавні еміграційні послуги обов’язково має  бути зазначено:

1) дані про суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг, а саме: найменування юридичної особи, представництва іноземної юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи – підприємця, які надають такі послуги, а також ідентифікаційний код (або ідентифікаційний номер фізичної особи – підприємця), адресу та номер телефону;

2) місце та дату реєстрації суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг, а також назву органу, який його зареєстрував;

3) вид діяльності суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг у сфері недержавних еміграційних послуг, який внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;

4) вид діяльності суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг у сфері недержавних еміграційних послуг, серію, номер і дату видачі ліцензії, орган ліцензування, якщо відповідний вид діяльності, згідно з законом, підлягає ліцензуванню;

5) прізвище, ім’я та по батькові потенційного тимчасового емігранта, його громадянство, паспортні дані, телефони;

6) вид послуги, яка надається  потенційному тимчасовому емігранту;

7) мету виїзду потенційного тимчасового емігранта за кордон;

8 ) адресу перебування потенційного тимчасового емігранта за кордоном, якщо вона відома;

9) відомості про закордонного партнера, з яким співпрацює суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг в межах надання цих недержавних еміграційних послуг;

10) фінансові зобов’язання сторін договору, пов’язані з поверненням потенційного тимчасового емігранта на територію України;

11) підписи сторін договору та печатку юридичної особи, представництва іноземної юридичної особи або фізичної особи – підприємця;

12) строк дії договору;

13) номер та дату реєстрації договору в Книзі реєстрації договорів суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг;

14) інші положення, визначені як обов’язкові сторонами або законом.

5. Наявність договору потенційного тимчасового емігранта з іноземною юридичною особою щодо поїздки за кордон не може бути підставою для неукладання з суб’єктом надання недержавних еміграційних послуг договору про недержавні еміграційні послуги.

6. До укладення з потенційним тимчасовим емігрантом договору про недержавні еміграційні послуги суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг не має права:

1) розголошувати контактну інформацію приймаючої сторони за кордоном;

2) пропонувати потенційному тимчасовому емігранту для підписання договір з іноземною юридичною особою щодо поїздки потенційного тимчасового емігранта за кордон;

3) сприяти потенційному тимчасовому емігранту в отриманні закордонної візи, якщо така передбачена;

4) допомагати потенційному тимчасовому емігранту з оформленням квитків для поїздки за кордон.

 Стаття 11. Особливі вимоги щодо укладання договору суб’єктом надання недержавних еміграційних послуг з іноземним партнером

 1. Укладання договору з відповідним іноземним партнером є обов’язковим, якщо суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг займається:

1) організацією туристичних поїздок за кордон;

2) організацією поїздок на навчання, стажування або лікування за кордоном;

3) посередництвом у працевлаштуванні за кордоном.

 Стаття 12. Особливості надання недержавних еміграційних послуг консультаційного або інформаційного характеру

1. Суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг зобов’язаний надавати потенційному тимчасовому емігранту відповідні інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з його видом діяльності.

2. Працівники суб’єкта надання недержавних еміграційних послуг, які надають інформаційні та консультаційні послуги повинні мати відповідну кваліфікацію.

3. Консультаційні та інформаційні послуги потенційному тимчасовому емігранту, які пов’язані з його поїздкою за кордон мають надаватися письмово, крім випадків, передбачених цією статтею.

4. Консультаційні та інформаційні послуги надаються письмово потенційному тимчасовому емігранту шляхом запису відповідних даних в положеннях договору або в інших документах, що підписує потенційний тимчасовий емігрант.

5. Суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг може надавати потенційному тимчасовому емігранту контактну інформацію щодо своїх іноземних партнерів виключно у письмовій формі.

6. Контактною інформацією щодо іноземного партнера вважається:

1) поштові та електронні адреси або адреси веб-сайтів компаній, прізвища працівників, номери їх телефонів;

2) адреси та номери телефонів можливого місця роботи або проживання тимчасового емігранта за кордоном, якщо місце роботи або проживання надаються іноземним партнером.

7. Консультаційні та інформаційні послуги можуть надаватися усно щодо:

1) мети та країни поїздки;

2) переліку та строку підготовки документів, необхідних для поїздки за кордон;

3) окремих вимог законодавства України та іноземної країни перебування;

4) кваліфікаційних вимог до тимчасового потенційного емігранта;

5) порядку проходження конкурсного відбору;

6) обов’язкових та можливих витрат потенційного тимчасового емігранта;

7) розміру та порядку виплати заробітної плати – для поїздок за кордон на роботу.

8. Суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг має право, з посиланням на відповідне джерело інформації, поширювати будь-яку інформацію про порядок оформлення поїздок за кордон та правила перебування за кордоном, що:

1)  міститься в нормативно-правових актах;

2) розміщена на офіційних сайтах органів державної влади України;

3) оприлюднена органами державної влади України чи в засобах масової інформації;

4) офіційно отримана від органів державної влади України.

9. Суб’єкт надання недержавних еміграційних послуг має право поширювати будь-яку відому йому достовірну інформацію про ризики, що мають місце або можуть виникати під час перебування громадян України за кордоном у відповідній країні.

 Стаття 13. Особливості здійснення агентської діяльності в сфері надання недержавних еміграційних послуг

1.Агентськими еміграційними послугами є агентська діяльність у сфері надання еміграційних послуг.

2. Агентська діяльність в сфері надання недержавних  еміграційних послуг  здійснюється відповідно до Господарського кодексу України з такими особливостями:

1)   агентські еміграційні послуги можуть надаватися суб’єкту надання недержавних еміграційних послуг лише суб’єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим в Україні;

2)   агентські еміграційні послуги можуть надаватися іноземній юридичній особі, представництво якої не зареєстровано в Україні в установленому порядку, лише суб’єктом надання недержавних еміграційних послуг;

3) під час надання агентських еміграційних послуг на комерційного агента поширюються вимоги, встановлені частинами 1-6 статті 6 цього Закону.

 Стаття 14. Контроль за діяльністю суб’єктів надання недержавних еміграційних послуг

1.Контроль за діяльністю суб’єктів надання недержавних еміграційних послуг здійснюють органи державної влади в межах своїх повноважень.

2. Контроль за діяльністю суб’єктів надання недержавних еміграційних послуг здійснюється шляхом перевірки наявності передбачених законодавством документів для здійснення відповідної діяльності суб’єктами надання недержавних еміграційних послуг та дотримання суб’єктами надання недержавних еміграційних послуг вимог, передбачених цим та іншими законами України щодо порядку надання недержавних еміграційних послуг.    

Стаття 15. Відповідальність за порушення законодавства у сфері надання недержавних еміграційних послуг

1.Особи, винні в порушенні законодавства у сфері надання недержавних еміграційних послуг, несуть відповідальність згідно з законом.

 

Стаття 16. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

1) подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають із цього Закону;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

3) забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

Comments are closed.